Довгожителі Дергачівщини – це мудрість і гордість громади!

Сергій Остапенко називає Ганну Іванівну не просто довгожителькою, а живою історією громади, її мудрістю і гордість, людиною з великим серцем і доброю душею. Звичайно, такі люди знають про жахіття війни і ціну миру. Вона пережила Голодомор, Другу світову війну, складні життєві випробування і ось знову  повномасштабна війна… Незважаючи на складнощі життя, жінка залишається бадьорою та впевненою у майбутньому, у нашій перемозі.

У часи військових конфліктів, воєн, раптових масових смертей, загибелі знайомих, люди більше замислюються над плинністю буття, долею, здоров’ям, довголіттям. То ж кого ж під час війни варто віднести до категорії довгожителів? З керівником інформаційного відділу Дергачівської міської ради Олександром Куліком ми вирішили дотримуватися міжнародних норм ВООЗ: 75-90 років – старечий вік; особи віком 90+ років – довгожителі.

Довгожителі: Україна та світ

За останні 50 років процес старіння народів у світі розвивається надзвичайно швидко. 2004 року населення світу становило близько 6,2 млрд людей, а вік кожного десятого мешканця перевищив 60 років. За прогнозами ООН, до 2025 року населення світу зросте в порівнянні з 1950 роком утричі, чисельність людей літнього віку – у 6 разів, а старших за 80 років – у 10 разів. Довголіття не було дивиною і для українців через ментальність та відповідні гени, тому це питання давно зацікавило науковців. Упродовж 1951 – 1952 років  інститут ім. О. Богомольця здійснив перший в країні “перепис” довгожителів в Україні, створивши картотеку. До неї увійшли дані на 11 тис. осіб віком від 90 років і старших, із них вік 1129 осіб перевищував 100 років, близько 100 людей – 110 років. У 2012 році в Україні нарахували 111 тис. жителів, яким виповнилося більше ніж 90 років. Станом на 5 вересня 2019 року, за даними Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, в Україні налічувалося 1078 осіб у віці 100 років і більше. Це найбільша кількість осіб, яким виповнилося 100+ років за всю історію існування Пенсійного фонду України, який і надав відповідні дані.

Оцінки очікуваної тривалості життя (CIA World Factbook 2013)

Найстарішою повністю верифікованою супердовгожителькою, яка народилася на території сучасної України, є полька Текля Юневич. Вона народилася 10 червня 1906 року в селі Крупське, Миколаївського району, Львівської області.   У листопаді 1945 року переїхала до Польщі, де і прожила всю наступну частину життя. Офіційно визнається найстарішою людиною в історії, яка народилась на території сучасної України, а також найстарішою людиною в історії Польщі. Текля Юневич померла 19 серпня 2022 року у віці 116 років та 70 днів.

Текля Юневич, полька українського походження

Ще однією повністю верифікованою супердовгожителькою, яка народилася на території сучасної України, є Голді Міхельсон.   Вона народилася 8 серпня 1902 року в Єлисаветграді (Кропивницький) в єврейській родині. Померла в Америці 8 липня 2016 року у віці 113 років і 335 днів, не доживши місяць до свого 114-річчя. Офіційно визнається другою найстарішою людиною в історії, яка народилась на території сучасної України.

Голді Міхельсон, мешканка США українського походження

18 листопада 2015 року зареєстровано рекорд України з найбільшого сумарного віку подружньої пари — 190 років (97 та 93 роки). Разом Мокляк Андрій Олексійович і Мокляк Анна Артемівна з Нових Санжар на Полтавщині прожили, на той час, 70 років.

Подружжя Мокляк із Полтавщини

Генетики з сервісу Myhelix стверджують, що 24,5% жителів України мають один із «генів довгожителя». Майже у чверті українців було виявлено варіант CC гена IL6. Така особливість передбачає досягнення віку 90+ років. Довгожителі зазвичай худорлявої будови тіла. Щодня вони фізично активні, вживають багато рослинної їжі, соціально активні, мають чимало друзів. Як стверджують вітчизняні геронтологи, в Україні до війни довгожителі переважно жили на заході України. Вони в основному віряни, у їхньому раціоні багато овочів, молока та ягід, вони мають гарний характер, а також фізично та розумово активні. Проте реальна тривалість життя лише приблизно на 30% залежить від генів, а на 70% – від харчування, фізичних навантажень, шкідливих звичок.  Тож не дивно, що років за 10 до війни в країні почала суттєво зростати частка людей похилого віку: до неї відносили кожну п’яту людину. Станом на 2007 рік частка людей пенсійного віку досягла понад 11 млн осіб; за рейтингом старіння Україна займала 11 місце у світі, а в 2025-му вже мала переміститися на 9-те місце. Згідно з національним демографічним прогнозом, до 2025 року частка осіб віком старше 60 років має становити 25%, а у 2030 році – понад 26%. Ці прогнози не брали до уваги вплив війни на тривалість життя, яка значно підкоригувала наукові дані.

Очікувана тривалість життя

У Дергачівській громаді кількість довгожителів скорочується

На початок року у Дергачівській громаді мешкало 24 жителі віком 90+. За кілька останніх місяців четверо осіб пішло у засвіти. Тобто нині в громаді проживає 20 осіб надповажного віку: 15 жінок та 5 чоловіків. Чоловіки переважно 1921/22 року народження, але інформація на сьогодні остаточно не підтверджена через постійну міграцію людей до інших регіонів та відсутність зв’язку з ними. За словами  Сергія Остапенка, вони мешкають переважно в м. Дергачі, сел. Слатине; з Козачої Лопані і Руської Лозової люди виїхали через обстріли цих населених пунктів. Довгожителями і ветеранами  опікується Дергачівська організація ветеранів України та міська  влада. Членами Ради ветеранів на сьогодні є 25 людей. Організація переважно націлена на організацію допомоги людям похилого віку, ветеранам, захист їхніх прав, надання  допомоги самотнім, особливо у випадках руйнування житла та потреби у відновленні. Дергачівська МВА, міська рада, рада ветеранів оперативно реагують на всі життєві потреби людей поважного віку. Більшість довгожителів живе у сім’ях; самотніх відвідують соціальні працівники (допомагають, прибирають тощо) або розміщують у спеціальному центрі.

На фотознімках - допомога мешканцям громади з боку Дергачівської міської ради та ветеранської організації громади

Серед відомих і шанованих довгожителів громади Сергій Остапенко назвав Миколу Ткаченка, який у 1980-1990-ті роки  працював заступником голови Дергачівської районної ради і багато зробив для благоустрою району; Василя Бондаренка, колишнього керівника одного з районних управлінь; Анатолія Луханіна, який обіймав посаду заступника голови районної ради; Олексія Остапенка – Почесного громадянина Дергачівського району, педагога, директора школи. На сьогодні статистику як таку вести складно, зазначає Сергій Остапенко: через обстріли люди їдуть з громади, потім повертаються, і нині цей процес постійний... але загалом вік людей, на жаль, нині через війну скорочується.