Багричівська садиба: зелений туризм та його проблеми у Дергачах

Ігор Рожок 24.12.2021 у 12:55 169

В Дергачах функціонує “Багричівська садиба”. Колись тут був осередок зеленого туризму та музей. Ми поспілкувались з власником садиби Олегом Яровим. У цій статті ви дізнаєтесь про історію закладу, його власника та проблеми з зеленим туризмом на Дергачівщині.

“Багричівська садиба” починалась як історія роду власника садиби, які також займались ремеслами. Проте потім все еволюціонувало до більших масштабів.

“Я зібрав колекцію експонатів за 3 тисячі років на території України. Це культура, традиції, переважно це ремесла: ювелірка, ковальська справа. Вони були розвинені ще 2 тисячі років тому”, — говорить Олег Яровий.

Експонати чоловік купує на онлайн-аукціонах. На питання про витрати на експонати відповідає: “дорого”. Чоловік додає, що в деяких виробах грам латуні може коштувати дорожче золота. 

Головна мета закладу — зберегти нашу історію та передати знання про предків майбутнім поколінням. Тобто розповісти про те, скільки на нашій території перебувало культур та як вони рухались. Цей рух передається в предметах. 

“Зараз деякі люди навіть не знають, хто у них дід. Тому вони приходять, беруть в руки ці експонати і не розуміють, що це таке. Це потрібно гарно знати історію, аби розуміти, хто такі гали, готи, скіфи, сармати, хозари, кельти і так далі”, — говорить Яровий.

Сама будівля була збудована предками чоловіка, ще у 1895 році, а потім відреставрована. Будинок спеціально пристосований до “водянистої місцевості”. Будинок не має фундаменту та стоїть на високій земляній подушці.

У 2013 році садиба увійшла до 100 кращих сільського зеленого туризму в Україні, а у 2017 була відзначена за кращу експозицію на виставці “Агро-17”.

Власник Багричівської садиби Олег Яровий з мечем

“На якому дереві хліб росте?”: садиба, як сільський отель

Інтерес до давніх ремесел з’явився в Олега Ярового з інтересу до ремесел звичайних. Спочатку чоловік працював в майстерні “Скороход”. Пізніше відправився працювати на крайню північ, а повернувшись відкрив власну майстерню, де “обслуговував побутові потреби населення”.

До війни садиба функціонувала у сфері сільського зеленого туризму. Якщо простими словами, то це дача на прокат. Олег Яровий навіть входить до Спільноти сільського зеленого туризму. Сюди приїздили люди, що хотіли відпочити від міста на природі. 

“Були випадки, що приїздить людина на великому джипі, а з нього діти вилазять і кричать “Гуси”, неначе в зоопарку. Потім діти питали мене: “А на якому дереві хліб росте, а на якому картопля?”. Я думав, що вони з мене сміються”, — згадує чоловік.

Чоловік говорить, що ця послуга мала попит. Садиба навіть співпрацювала щ туристичними агентствами.

Люди приїжджали і одні, і з сім’ями. Приїжджали навіть невеликими автобусами, до 15 осіб. Більше не брав. Прийняти таку громаду одному тяжко. Я намагався різні варіанти, але не вдалось”, — говорить власник садиби.

Гості Багричівської садиби
Гості Багричівської садиби
Гості Багричівської садиби

“Сплю по дві години в день”: музей та реставрація

Власник завів нас до кімнати з наявними зараз експонатами. Те, що ми змогли побачити — лише маленька частина від наявних в Олега артефактів. Всі інші знаходяться на реставрації.

Навички реставрації чоловік здобув самотужки:

“Тут все хімія, фізика, тобто треба спочатку в школі вчитись. Потім розумні книжки прочитав, а по окремих питаннях допомагає Google”, — зізнається чоловік.

Тривалий та дорогий процес реставрації — одна з причин зупинки роботи садиби, як музею. Олег Яровий, розповідаючи про свої плани, говорить, що перш ніж відновити роботу музею він хоче завісити всю стіну експонатами.

На їх реставрацію може піти понад рік. Один об’єкт можна реставрувати і три місяці. Всього чоловік одночасно працює не над близько тисячею предметів. І це тільки металеві вироби.

За словами чоловіка, майже весь вільний час він витрачає на роботу та реставрацію.

“Сплю по дві години в день, аби і на хліб заробляти, і на реставрацію час витрачати”

“Багричівська садиба” має офіційний статус музею від Департаменту культури та туризму Харківської облдержадміністрації.

Чоловік говорить, що отримати цей статус було важко. Важко його і підтримувати. Для цього потрібно подавати постійні звіти та вести журнал відвідувачів. Проте чоловік бачить в цьому певний спосіб захисту закладу:

“Тепер експонати захищає закон. Музей важче закрити. Експонати, що тут наявні просто так не продаси. Тобто воно того було варте”.

Для чоловіка важливо, аби експонати залишились на Дергачівщині. Він має зв’язки з Історичним музеєм у Харкові. Там йому пропонували окрему кімнату під його експонати, але чоловік відмовився:

“Я, мабуть, людина забобонна. Мені одного разу бабуся сказала: “З хати нічого не виносьте”. Я це на все життя запам’ятав. Вона була мудра жінка, мабуть, щось знала”

 

Проблеми зеленого туризму Дергачівщини

На нашому ресурсі ми вже писали, що у звіті про виконання бюджету громад за перші 9 місяців на культуру та мистецтво витратили близько 16 млн грн, а річний бюджет складає 24 млн. Для порівняння, медицина коштувала громад за ті ж 9 місяців тільки 12,3 млн грн. 

Не дивлячись на це розвитку “Багричівської садиби” заважають конкретні матеріальні чинники. 

Початковий бізнес у сфері зеленого туризму підкосила війна та відсутність інфраструктури. У садиби є декілька суттєвих проблем:

👉 Під’їзд до двору. До Багричівської садиби неможливо нормально заїхати через канаву, що проходить прямо перед двором. 

У 2017 році туди навіть було складно зайти, бо комунальники розрили канаву екскаватором, а землю відкинули під двір чоловіку. Про це Олег Яровий писав у своєму Facebook.

Канава була тут не завжди, а після підйому нового мосту. Через це засмітився відтік води. Тоді вирішили прорити канаву.

Канаву регулярно розривають для проходу води, проте з цим питанням могла впоратись звичайна бетонна труба. Такі стоять біля багатьох дворів у Дергачах.

👉 Річка. Відпочинок на водоймищі міг би бути приємним бонусом для гостей садиби та місцевих, але зараз до неї не підступитись через дерева. 

“Я інколи випилюю там кущі — роблю з них тин, у нас безвідходне виробництво. Але великих дерев, які вже треба випиляти, я торкатись не можу, на це потрібен дозвіл влади. Скоро через це річки не буде. Зараз в ній вже не покупаєшся і вудку не закинеш”, — говорить чоловік. 

👉 Дорога. Будинок, в якому знаходиться садиба не має фундаменту, через особливості місцевості. Через це його регулярно трусить.

Якщо проїжджає фура, а вони не по 10 тонн бувають, а під сотню, то дім трусить. Тим більше піді мною русло річки, підземна течія. Це для того, аби вони не провалилась”, — говорить чоловік.

Проте для повноцінного розвитку туризму не вистачить однієї садиби, потрібна ціла інфраструктура, аби люди їхали по конкретному маршруту, спеціально побудованому під ці потреби.

Зелений туризм в Україні зараз активно розвивається. Відповідно до даних за 2015-2016 роки, темп росту доходів від цієї галузі склав 191,8%, але потім зменшився у 2016-2017 до 28%.

При цьому лідерами в цій сфері є переважно західні області України: Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька області. 

Для того, аби зелений туризм розвинувся й на Харківщині, потрібна дії влади, бо самотужки вирішити перелічені вище проблеми звичайні громадяни не в змозі.


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини